9 липня у стінах Богданської сільської бібліотеки відбулася презентація книжки нашого земляка, художника-графіка, «Лицаря ордену книги», як каже про нього Н. Пономаренко, Миколи Дем’яна «Митець з гуцульського Парижа».
Відрадно, що саме в мальовничому Богдані, де народився пан Микола, відбулася презентація книги вперше. Ініціювала захід молода бібліотекарка Тетяна Вечернюк, щоб богданці мали змогу в урочистій обстановці познайомитися з творчістю краянина-односельця.

Розпочав подію Мирон Білінкевич читанням вірша «Гуцульщина» Р. Юзви, під звучання трембіти. А за ним зі вступними вітальними рядками до присутніх звернулися ведучі Тетяна Вечернюк та Ганна Зварич методист Рахівської районної бібліотеки. Вони, представивши винуватця заходу, запросили його до слова.

Митець, попри хвилювання, радо зустрів земляків. Спочатку розповів про своє дитинство, юність, армію, навчання, перші творчі доробки, які яскраво висвітлювалися на екрані. Відтак Микола Михайлович представив свою книгу
«Митець з гуцульського Парижа», яка попри багато перешкод нарешті вийшла в світ. Видання, обсягом 264 сторінки, складають шість тематичних розділів. Воно ілюстроване репродукціями (понад тисячу ілюстрацій), з кольоровою вкладкою на 16 сторінках. Тут можна прочитати уривки тексту, зображені місцевою говіркою, що залишається у душі Миколи назавжди. До книги увійшли багатогранні відгуки колег та подяки від численних авторів, яким графік виконував художнє оформлення книг.

А й справді, досить важко уявити закарпатську книгу без оформлення Миколи Михайловича.
Багато митець завдячує своєму армійському товаришу, який фінансово підтримав видання. Висловлював подяку всім, хто допомагав йому, підтримував у створенні неповторної книги. Окремо, згадав про свого вчителя, покійного Василя Івановича Поповича, який був його першим наставником у царині художнього саду.

Привітати нашого земляка, майстра своєї справи і висловити слова вдячності за те, що він – людина великого масштабу, яка прославляє наш край, Срібну Землю прийшли знайомі, друзі, родичі, і односельці. Петро Ференц підкреслив слова, які про фахівця сказав П. Скунць, що художнє оформлення Миколи Дем’яна – це «… та ж поезія – тільки в кольорах, лініях, графічних тонкощах».
Також до привітань доєдналися: бібліотекар ЦРБ Наталія Юришинець, начальник відділу культури РДА Володимир Шепета, який вручив п. Миколі подарунки, зокрема чашку з логотипом Рахівщини, щоб він, смакуючи каву, завжди згадував про теплий прийом у Богдані. Заступник голови РДА Дмитро Ігнатюк наголосив, що митець дуже скромно розповідає про свою велику і натхненну працю.
Донька В.І. Поповича Марина поділилася цінними спогадами з життя покійного батька, зокрема про те, як з гордістю розповідав про свого учня Миколу. Від усього серця привітала колишнього учня і вчителька біології Н. С. Маскалюк. А директор СБК Василь Лехман у дарунок винуватцю заходу зіграв народні мелодії.

Після цього Тетяна Вечернюк попросила самого художника, заграти для боґданців на гармоніці (митця з дитячих років приваблювала музика, але як каже М. Дем’ян – це його хобі), що було для нього несподіванкою. І хоча винуватець зустрічі повідомив, що по нотах грати не вміє, а тільки на слух, все ж виконав кілька пісень, розвеселив народ, довів, що може витинати не лише гуцульські мелодії, а й до прикладу угорські, словацькі.

Як сказала Ганна Зварич, «Микола Михайлович Дем’ян був і залишається щедрою, доброї душі людиною і, а насамкінець він – фахівець високого штибу на обширах книжкового дизайну. Людина з великої літери, яка поєднала в собі багатогранність людських талантів».
На завершення Микола Михайлович роздарував кілька примірників книжки. Одну з них можна знайти на полицях сільської бібліотеки і осягнути всю її красу та не­вичерпність людського таланту і мудрості. А присутні піднесено привітали його піснею «На многії літа..», від бібліотеки та односельців він отримав букет квітів. Ми теж приєднуємось до всіх сказаних привітань, бажаємо пану Миколі вічно палаючого творчого вогнику в його нелегкій праці.

Джерело: https://bogdanbiblioteka.blogspot.com/2017/07/blog-post_11.html

Тереза БОГУНЯК,
студентка першого курсу відділення жур­налістики Ужгородсько­го національного уні­вер­си­тету.
Використані фото Рибака Василя В. (студія Сяйво)