Напередодні дня Конституції указом Президента України за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм Володимиру Юрійовичу ЗВОНАРУ присвоєно почесне звання “Заслужений працівник промисловості  України”.

У Львові він – незаперечний авторитет серед директорів-промисловців і поважний ґазда   у суспільно-культурному товаристві «Гуцульщина»

Народився 28 вересня 1955 року в  Ясіні у звичайній гуцульській працьовитій ґаздівській  сім’ї. Мати Гафія (з роду Тулайданів) і батько Юрій виховали, вивчили синів Володимира і Юрія, які в дитинстві випасали вівці й корову у високогірному урочищі Лопушанка під  Говерлою і Петросом.

Наполегливості ніколи не бракувало цьому впертому й цілеспрямованому гуцулові: крок за кроком опанував усі сходинки професійного зростання – від учня бухгалтера Ясінянської фабрики штучного хутра до касира, старшого та головного бухгалтера. Вищу освіту здобув у Київському інституті народного господарства У жовтні 1983-го молоде подружжя Звонарів  перебралося до Львова, а вже через чотири місяці Володимир Юрійович  став директором Львівської фабрики верхнього трикотажу. Нині він – голова правління, президент товариства “Фірма “Власта”. 45 років трудового стажу, з них 35 – керівником. Не дозволив знищити підприємство, не дав розпиляти на металобрухт цінне обладнання, як це зробили на інших львівських заводах і фабриках. Нині фірма «Власта» здатна виконати найскладніші трикотажні замовлення.

Найбільша опора у житті – сім’я.  Дружина Діана з славного роду Климпушів –  вірна подруга і порадниця, тішать серце доньки Надія та Діана, онуки  Флора, Августин і Освальд (зять Вольфрам – австрієць, інший зять Богдан – син знаного письменника Тараса Прохаська).

Володимир Звонар – відомий на усі гори мисливець з багатолітнім досвідом. Тесть Лев Васильович Климпуш залишив по собі не лише добру науку, а й унікальний австрійський карабін з німецькою оптикою, про ефективність якого свідчать чимало трофеїв в оселі: ікла та копита кабанів, роги оленів, шкури вовків і ведмедів.

Роки наполегливої праці сформували життєве кредо: “Люби себе і свій рід, шануй батьків і дружину. Зможеш допомогти — допомагай! Тільки те, що віддав, – твоє. Зможеш дати, поділитись – зроби це і не шкодуй! Усе на цьому світі минає, вічний лише час. До нас були і після нас будуть! Тож будь гідним імені людини і прикладом для своїх дітей, для онуків. Бо є цінності, які не можна передати словом чи письмом, – вони передаються лише вірою, характером і діяннями”.

Це не перша нагорода Володимира Звонара. В активі – орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня УПЦ КП, відзнака “Патріот Гуцульщини”, медаль “До 100-річчя Степана Бандери” та інші. І ось ще одне  визнання – почесне звання “Заслужений працівник промисловості України”.
Вітаємо славного краянина! Нових звершень во славу України і Гуцулії!

Анна ГРАПЕНЮК