Корупція. Морально-правовий аспект. Рахівське районне управління юстиції інформує.
Новини Рахів. Рахівське районне управління юстиції інформує.
Корупція. Морально-правовий аспект
Як відомо, боротьба з корупцією є пріоритеним напрямком державної політики.
Боротьба з цим негативним явищем здійснюється за допомогою цілого комплексу заходів (правових, профілактичних, заборонних, каральних та ін.) спрямованих на подолання корупції. На практиці ж серед всіх заходів перевага надається переважно каральним: виявленню корупційних діянь та притягненню винних до юридичної відповідальності. При всій своїй потрібності, самі по собі, вони не можуть вважатися вичерпними у боротьбі з багатоголовою гідрою корупції.
З іншого боку, багато в кого з пересічних громадян залишається ілюзія, що варто тільки прийняти “правильний” закон і ситуація покращиться сама по собі. Але можна прийняти найкращі закони, де чітко розписати все до дрібниць: що дозволено, а що заборонено, можна передбачити найсуворішу відповідальність за порушення, але це ще не дає гарантії, що ситуація кардинально зміниться на краще. Так, на даний час в Україні діє непогане антикорупційне законодавство, передбачено сувору відповідальність за вчинення корупційних правопорушень, але проблема корупції від цього аж ніяк не зникла.
Очевидно, що з корупцією як з суспільним явищем неможливо ефективно боротися лише шляхом прийняття “правильних” законів та заборонних і каральних (навіть дуже суворих) заходів. Визначальним для рівня корупції є ставлення до цього пагубного явища суспільства вцілому та окремої людини зокрема. А з цим у нас не все гаразд.
На жаль, побутова корупційна психологія настільки роз’їла суспільний організм, настільки в’їлася у всі сфери суспільного життя, що стала невід’ємною складовою людської ментальності. Пересічна людина спокійно ставиться до того, що треба “дати” кому слід, за отриману послугу обов’язково треба “віддячитися”. Вона не в захваті від цього, але це не викликає в неї бурхливий осуд. Тому що це стало своєрідною традицією. Мало хто задумується, що навіть “віддячившись” чимось за отриману державну послугу, він вже вступив в корупційні правовідносини. Навпаки, часто-густо той хто так робить, в суспільній думці вважається “практичним”, “пристосованим до життя” на відміну від тих, хто “не вміє жити”. Народний фольклор насичений прислів’ями: “Не підмажеш — не поїдеш”, “хочеш жити — вмій викручуватися” та ін. Цілими поколіннями практикується, так би мовити, “побутова” корупція: за отриману послугу треба віддячитися: кавою, шампанським, цукерками і не тільки… А щоб не різало вухо слово “хабар”, набагато краще замінити його політкоректним словом “могорич” чи “подарунок”. Звичайно, здебільшого йдеться про дрібні подарунки, які не підпадають під заборону закону, часто це суто людська подяка за гарне ставлення, але сама по собі потреба комусь щось дати говорить сама за себе… Щоправда, у того хто дає і в того хто бере для очищення совісті прибережене типове виправдання: “Хіба це корупція? Це ж дрібниці! Чим шукати її у низах, хай краще займуться корупцією у верхах, ось там орудують справжні корупціонери! Звичайно, необхідно рішуче боротися з корупційними проявами у вищих ешелонах влади, але це не означає, що слід заплющити очі на “дрібну” корупцію на місцях, адже, як відомо, все починається з малого…
Гірше того, дехто планує корупційну модель поведінки на роки наперед, навіть свідомо втягуючи в неї власних дітей… Нікому не секрет, що деякі батьки завчасно плануючи кар’єрне майбутнє своєї дитини, виходять не тільки і навіть не стільки з міркувань схильностей дитини до тих чи інших наук, а швидше таких далеких від науки понять як “окупність”, вигода від майбутньої професії, можливість зайняти “грошове місце”. Заради цього вони будуть тратити чималі гроші, щоб влаштувати дитину до престижного навчального закладу, будуть “тягнути” за вуха всі роки навчання і головне — за будь-яку ціну пропхають на “вигідну” посаду. Звичайно, бажання кращого майбутнього для своїх дітей можна зрозуміти, але наївно очікувати від таких батьків і вихованих ними в такому ж дусі дітей, непримиренного ставлення до корупції. Радше навпаки — зусилля будуть спрямовані на повернення “вкладених” в дитину грошей, і, бажано, сторицею…
Або ж візьмемо типовий приклад. Часто доводиться чути про нарікання водіїв на корупційні прояви у відносинах з працівниками ДАІ. Разом з тим, не секрет, що часто-густо саме водії намагаються дати хабара, щоб уникнути відповідальності за порушення правил дорожнього руху, забуваючи про кримінальну відповідальність, яка настає не тільки за отримання, а й за давання хабара…
Говорячи про причини корупції не можна оминути ще один чинник, який вкрай негативно впливає на систему боротьби з корупцією. Мова йде про оплату праці державних службовців. Може це видасться дивним громадськості, але основна маса державних службовців, особливо нижньої ланки, отримують мінімальну заробітну плату. Більше того, законом їм суворо заборонено займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю. А якщо додати до цього жалюгідне матеріально-технічне забезпечення роботи багатьох державних органів, що часто-густо змушує службовців купляти найнеобхідніше для роботи за власний кошт, то картина постає геть не радісна.
Такий стан речей, природньо, аж ніяк не сприяє стійкості державних службовців до корупційних проявів. Звичайно, можна навести контраргументи, що висока зарплатня сама по собі не гарантує чесності і непідкупності чиновників. І це справді так. Навіть розвинуті демократичні країни Заходу мають проблеми з корупцією. Але все питання у масштабах цього ганебного явища. Якщо чиновник має достойну зарплатню, його значно важче підкупити, йому нема сенсу вдаватися до корупційних ризиків, адже є що втрачати. Не варто мати від ілюзій, що за хорошої платні всі, без винятку, чиновники в одну мить стануть чесними, білими і пухнастими. Звичайно, завжди будуть ті, хто спокуситься на хабар, навіть якщо матиме високу зарплатню. І з ними слід безкомпромісно боротися. Але переважна більшість службовців (які й зараз за “копійчану” платню чесно виконують свої обов’язки), маючи достойну винагороду, відповідний державний статус, належні умови праці, і поготів не стануть на “слизький шлях корупції”.
Звичайно, окрім наведених, існує ще багато чинників, причин та умов, що сприяють корупції. Саме над усуненням передумов появи корупції слід зосередити спільні зусилля державних органів і громадськості. Адже корупції набагато краще запобігти, ніж боротися з її негативними наслідками.
Та все ж, найпродуманіші, найрадикальніші заходи по боротьбі з корупцією не досягнуть своєї мети без кардинальної зміни позиції суспільства до цієї проблеми. Зараз суспільна думка сприймає її як погане, але звичне явище, з яким доводиться жити. Лише коли громадська думка кардинально зміниться з поблажливо-терпимої на безкомпромісно-непримиренну, можна очікувати змін на краще.
Підсумовуючи вищенаведене, доходжу висновку, що тільки комплексний підхід до проблеми боротьби з корупцією, ключовими моментами якого є: досконале законодавство; широка профілактична робота; достойна оплата праці службовців; активна боротьба з корупційними проявами; невідворотність покарання корупціонерів і головне — категоричне несприйняття корупції у суспільстві, призведе, якщо не до викоренення, то принаймні до максимального пригнічення цього ганебного явища.
Владислав Губко, начальник Рахівського районного управління юстиції
